Dick Potts

G Richard (Dick) Potts (Дік) народився 1939 року у фермерській родині в Йоркширі в Англії. З раннього віку він виявляв неабиякий інтерес до дикої природи. Після закінчення вивчення зоології в Даремському університеті (Durham University), він захопився процесами регулювання популяцій птахів в своїй докторській дисертації, присвяченій розведенню морських птахів.

Він долучився до The Game Conservancy 1968 року з метою дослідити причини зменшення популяції сірої куріпки. Спираючись на своє фермерське коріння та екологічне розуміння, Дік був переконаний, що для того, щоб зрозуміти зміни в чисельності куріпок, слід зрозуміти зміни, що відбуваються в довкіллі. Він виділив три основні причини зменшення популяції куріпок: зниження виживання виводків внаслідок застосування гербіцидів, через що зменшується чисельність безхребетних, якими харчуються пташенята; брак сприятливих оселищ для гніздування; загрози гніздам з боку хижаків. Він підтвердив експериментально ці висновки і запропонував способи розв'язання проблеми, сумісні з сучасним фермерством, такі як: вибіркова обробка меж і кутів полів ("Збереження кутів") та смуги трав'яних купин на полях ("Банки жуків"). Його досліди на Salisbury Plain показали, що звичайні хижаки, або хижаки широкого профілю, впливають не лише на успіх розмноження куріпок,а й на інтенсивність розмноження, вступаючи в суперечність з стандартами екологічного мислення.

Фермерська діяльність Діка також була новаторською, оскільки збереження спрямовувалося також на охорону незайманих оселищ, а не лише на покращення тих, що зазнали впливу людини. З 1977 року він був директором з наукових досліджень Game Conservancy та генеральним директором цієї організації з 1993 року і аж до виходу на пенсію 2001 року. Дік спрямував свій досвід на збереження інших видів, таких як заєць-русак, вальдшнеп і чайка. Він перетворив землі, надані трасту в Лодінгтоні (Loddington) на авторитетну демонстративну ферму і здійснив перші дослідження в Langholm Moor (Шотландія) з кількісної оцінки впливу польового луня на шотландських куріпок.

Дік захоплювався куріпками протягом усього свого життя. Його класичне тривале дослідження куріпки в Сассексі (Sussex), розпочате 1968 року, спричинилося до значного відновлення популяції сірої куріпки в маєтках, де дослухалися до нього і поновністю виконали його рекомендації щодо менеджменту. Він також працював зі Світовою асоціацією фазанників (World Pheasant Association) та Міжнародною радою з полювання та збереження дикої природи (International Council for Game and Wildlife Conservation). Увесь зміст цих сторінок -- це прямий результат досліджень самого Діка, або опосередкований результат досліджень його послідовників, що надихалися працями вченого з екології сірої куріпки, якій від присвятив дві книги. Дік помер 30 березня 2017 року, лише за кілька тижнів до запуску Perdixnet.